Мартіні
Знову осінь наступила,
Розпустила свої крила.
І сидить дівчина мила у центральному парку.
Я по листю золотому
Через парк ішов додому,
Перед цим купивши пива, в трохи стрьомному ларьку.
П-в)
Руде волосся розвиває вітер.
Замерзла дівчина-не гріє світер.
Самотнім парком блукають тіні.
Сидить і мріє про мартіні.
В общєм, ну привєт, мала!
Хто ти є? І де була?
Що цікавого розкажеш?
І чому сидиш одна?
Подивилась вона криво на гітару і на пиво
Каже: "Хлопче, йшов би далі!
Я б тоді була щаслива".
П-в)
Руде волосся розвиває вітер,
Замерзла дівчина-не гріє світер.
Самотнім парком блукають тіні.
Сидить і мріє про мартіні.
Ну чому отак буває?..
По одежі зустрічають,
Роблять висновки, гадають,
Що усе на світі знають.
Ну і що судить про одяг?..
Сьогодні-білий, завтра-чорний,
Є мартіні–на все згодна, а нема-ходи голодний!
П-в)
Нехай волосся розвиває вітер.
Сиди і мерзни, хай не гріє світер.
Самотнім парком блукають тіні,
Сиди і жди своє мартіні.
