Привіт, Княже мій,
Що робиш, скажи,
В нашім краю.
Вже десять століть,
Як ти полишив
Землю свою.
Хоч сонце над нами те ж саме горить,
Й зорі сяють,
І місто твоє нездоланне стоїть,
Хай десять століть палають...
Дивись, Княже мій,
Це місто твоє
На схилах Дніпра.
Невже ти його
Та й не впізнаєш
В ранкових вітрах.
На схилах чужих вже молитви нема,
І руки не ті.
Не ті, що були на твоїх берегах,
Де зараз мав бути і ти.
Край свій полишив,
Та смуток не твій
Над світом стоїть.
Весна не спішить;
Їй тільки птахів
Залишить земля в заповіт.
Нехай відлітають, її тут нема,
Її, що дивилась у слід.
Ніхто таємниці твоєї не зна',
Крім вітру з-за обрію літ.
Прокинься, мій Княже, вже час повертатись назад.
Це місто, як сніг, що початку уже не пізнає,
Весна не повернеться - тиша, як подих, німа...
В чужих нерозумних руках твоє місто палає.
Весна не повернеться - тиша, як подих, німа...
В чужих нерозумних руках твоє місто палає. Privіt, Prince miy,
Scho Robichaux, say,
In nashіm edge.
Vzhe ten stolіt,
Yak minute polishiv
His own land.
Hoch sontse above us are the Same Well gorit,
Q zori syayut,
The I Misto tvoє nezdolanne stoїt,
Hai Ten stolіt palayut ...
Be surprised, Prince miy,
Ce Misto tvoє
On skhilah Dnipra.
Nevzhe minute Yogo
That is not the first vpіznaєsh
In rankovih vіtrah.
On skhilah foreign vzhe mute prayer,
The I hands Ti.
Not Ti, scho boule tvoїh on the banks,
De infections MAV Buti i ty.
Edge svіy polishiv,
That smutok not tvіy
Over svіtom stoїt.
Spring is not spіshit;
Їy tіlki ptahіv
Zalishit land zapovіt.
Nekhay vіdlіtayut, її here mute,
Її scho marveled at slіd.
Nіhto taєmnitsі tvoєї no knowledge '
Krіm vіtru s of obrіyu lіt.
Prokin, miy prince, povertatis vzhe hour ago.
Ce Misto, snіg yak, scho not pіznaє cob,
Spring does not turn - Tisha, yak podih, nіma ...
In the hands of strangers nerozumnih tvoє Misto palaє.
Spring does not turn - Tisha, yak podih, nіma ...
In the hands of strangers nerozumnih tvoє Misto palaє. Смотрите также: | |
