I
Не за вас се діялось, – давно колись, як панувала на Вкраїні удвозі Польща і Московщина. Московщина обладувала Україною сьогобочною. Застави хоч стояли, та не густо; сторожа не пильнувала так, як от тепер по Збручеві, чи що; то Дніпром руччіші людці перевозили всяке добро, не оплачуючи: шовки, оксамити, парчі-сутозлоті, пахучі шафрани й крами дорогії, в барильцях щире золото й срібло.
Саме проти Черкас, нижче Домонтова, сидів хутором над Дніпром Максим Гримач; то сей і довгенько кохався в тому. Такий-то багатир! Ходив у жупанах, та в сап’янцях, та в атласах. І хороший був: повновидий, чорнобровий, чорноусий; а веселий, а жартовливий! Було, як вийде в неділю поміж люди, то так його і обступлять. Дуже його любили.
– От, – каже, було, хто з громади, – ти, брате Максиме, зовсім у пана вбрався.
– Еге ж, братіку, вбрався. Вбирайтесь лишень і ви, добрі люди. Добре панам жити, кат їх не взяв! Уже тепер годі за вас підставляти шию, годі! Буду їсти, та пити, та хороше ходити, – звісно, так, як панові вельможному годиться.
А такий був: нехай тільки станеться кому з нашого села пригода – головою ляже, а вирятує; нехай зачепить хто чужий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор нагальний, дощенту викорчує. Колись шляхтич да заняв козаче поле, то він і хату його спалив, і попіл розвіяв, і самого протурив за Дніпро. Коли жив, то, може, й досі пам’ятає, які нагайки-дротянки плелися в пана Максима Гримача.
Був Максим удовець, мав дві дочки. Одна – Катрею звали – вже дівчина доросла, а хороша та пишна, як королівна; друга – Тетяна, так собі підліток, невеличечка; звивається, було, в дворі або в віконце виглядає, як ясочка. Жили вони в батька у розкошах.
Ото, було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром та й пристають під старою вербою; а пан Максим їх веде до світлиці та приймає, що треба. Забулась, як на ім’я того пана, що пересилав йому човнами все те добро. Він держався в кам’яній пещері поміж горами, над Дніпром, і ніхто про те не знав, окрім купки вірних козаків.
II
Найчастіше припливав молодий козак Семен, уродливий парубок, хисткий, як очеретина, смілий, як сокіл, – і щиро покохала його наша гордовита Катря.
Сватають її багаті люди й хорошого роду – один, і другий, і третій. «Не хочу, не піду».
– Слухай, дочко, – каже Максим, – багацько ти гордуєш, рибочко! Сватають тебе перші люди в селі, парубки все молодії й хороші, – чому не йдеш?
– Мені байдуже, що вони молоді й хороші, коли моє серце не до них горнеться.
– А до кого ж, доню? Слухай лишень, моя дитино: я тебе не буду за них силувати, та й за бурлаку не віддам; нехай він хоч і місяця з неба схопить. Не оддам, дочко! як тобі кажу, так і буде. Слово в мене батьківське, кріпке, сама знаєш.
– Знаю, тату. А якого б ви собі зятя бажали?
– Вільного козака, дочко, щоб сам собі паном був, нікому не кланявсь – от якого!
– А як буде сам собі пан?
– Тоді з Богом!
– Ну, я буду дожидати.
– Дожидай, моє серце, не бороню. Хто ж він такий? Я щось примітив.
– Нащо вам знати, таточку! Нехай перше визволиться, тоді й знатимете.
– Добре, моя люба дитино, нехай!
Як почув Семен, то й каже:
– Що ж робити, Катре моя кохана! треба ждати! Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика здобич. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний. Подякую йому за хліб, за сіль, нагледжу де хуторок красний да й поклонюсь тоді твоєму батькові. Тільки люби мене вірно, моя дівчино!
Ждуть наші голуб’ята. Не плаває – літає Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває.
Ладяться козаки в дорогу; Семен з ними. Виряджаються козаки на здобуток.
– Соколе мій, козаче! – каже Катря, пригортаючись до його. – Коли ж ти вернешся? чи хутко?
– Хутко, моя рибчино, хутко! Зацвіте перша вишня у твоєму садочку, закує сива зозуля – я припливу до тебе, припливу не наймитом – вільним козаком, Катре!
Рушали козаки восени, казали I
Not for you behold dіyalos - it has long kolis, yak panuvala on Vkraїnі udvozі i Moskovschina Bielsko-Biala. Moskovschina obladuvala sogobochnoyu With Ukraine. Hoch outposts were, that not a lot; watchman pilnuvala not so yak from now on Zbruchevі, scho chi; the Dnіprom ruchchіshі lyudtsі transported every good, not oplachuyuchi: shovki, Oksamita, parchі-sutozlotі, pahuchі saffron th Cram dorogії in bariltsyah schire gold th srіblo.
Sama proti Cherkas, nizhche Domontova, sidіv hamlet of Dnіprom Maxim Grimach; then i still dovgenko Kohavim in fact. Taqiy something bagatir! Having gone from the County, that in sap'yantsyah, that in atlases. The I good CCB: povnovidy, chornobrovy, chornousy; and fun, and zhartovlivy! Bulo Yak viyde in nedіlyu pomіzh people, then so i Yogo obstuplyat. Duzhe yogo loved.
- From - Kazhe, Bulo, hto s Gromada - ti, brother Maxim, zovsіm at Pan vbravsya.
- Ege Well, bratіku, vbravsya. Absorbs Líšeň i ve, Dobri people. Dobre gentry zhiti, Cat їh not taking! Already godі for you pіdstavlyati Shiyu, godі! Will їsti, that Petey, that well connected, - zvіsno so yak panovі the noble suit.
A Taqiy CCB: let them become who tіlki s nashogo village useful - head lyazhe and viryatuє; let them Zachepa hto chuzhy, the minutes do not zbudetsya Down and Out: plaque of the tuft yak nagalny, doschentu vikorchuє. Kolis gentleman but taking kozache field, the Yogo hut vіn i slept i popіl rozvіyav, i of the ProTour for Dnipro. If alive, then Mauger, th dosі pam'yataє, yakі whip-drotyanki trailed Pan Maxim Grimacha.
CCB Maxim udovets, MAV Dvi daughter. One - Katra name - vzhe dіvchina grown, and she is good pishna, yak korolіvna; other - aunt, so sobі pіdlіtok, nevelichechka; zvivaєtsya, Bulo in dvorі abo in vіkontse viglyadaє, yak Yasochka. We lived in a stench dad at Rozkoš.
OTOH, Bulo Yak opіvnochі, the second plivut chovni Dnіprom that th pristayut pid old willow; and Pan Maxim їh Veda to svіtlitsі that priymaє scho required. Zabul, yak on іm'ya of Pan scho peresilav yomu chovnami all the good. Vіn powers in kam'yanіy pescherі pomіzh mountains over Dnіprom, i nіhto about those not znav, okrіm Kupka vіrnih kozakіv.
II
Naychastіshe priplivav young Cossack Semyon, ugly lad, histky, yak Ocheretina, smіly, yak sokіl - i schiro pokohala Yogo our gordovita Katra.
Svatayut її bagatі people horoshogo second race - one, i friend, i tretіy. "I do not want no pіdu."
- Slukhai, daughter - Kazhe Maxim - bagatsko minute gorduєsh, ribochko! Svatayut you Pershi people selі, lads all molodії th horoshі - chomu not ydesh?
- Meni bayduzhe, scho stink th horoshі molodі, if moє Serdce gornetsya not up to them.
- And to whom then, I donyu? Slukhai deprivation, my Dytyna: I'm not going for them siluvati, that for the first Burlacu not vіddam; let them vіn Hoch i mіsyatsya s skhopit sky. Not oddam, my daughter! Tobi kazhu yak, so i Buda. Word to Me batkіvske, krіpke itself You Know.
- I know the tattoo. A yakogo b vie sobі Bajan-law?
- Vіlnogo Kozak, daughter dwellers himself sobі Pan CCB, not to Anyone klanyavs - from yakogo!
- A yak bude itself sobі pan?
- Todі s God!
- Well, I'll dozhidati.
- Wait moє Serdce not harrowed. Hto vіn Taqiy? I schos primіtiv.
- Nascho you know Tatochka! Nekhay Perche vizvolitsya, todі znatimete minutes.
- Welcome, my love Dytyna, let them!
Yak pochuv seed, second Kazhe:
- Shcho Robit Well, Katre my Kohana! need to wait! I svogo Pan vzhe tretіy Year dobuvayu, ostannіy. Yak serve share, the sogo rock bude great zdobich. Otaman mene not skrivdit: cholovіk vіn shanovny. Podyakuyu yomu for hlіb for sіl, nagledzhu de farmstead Red yes st bow todі tvoєmu batkovі. Tіlki Love Me vіrno my dіvchino!
Waiting nashі golub'yata. Not plavaє - lіtaє Semen Dnіprom, tіlki Choven Xin Hvilya rozbivaє.
Ladyatsya Cossacks on the road; Simon s them. Gains on Viryadzhayutsya Cossacks.
- Falcon miy, kozache! - Kazhe Katra prigortayuchis to Yogo. - Coley Well minute back? Chi hutko?
- Hutko my ribchino, hutko! Zatsvіte Persha cherries have tvoєmu sadochke, zakuє Siwa Zozulya - I priplivu to you priplivu not hireling - vіlnim Kozak, Katre!
Rush Cossacks voseni seemed | |
