Ти знаєш? Оживають рани.
І часу не підвладно все.
І дім пустий. У нім лиш крани
Напишуть музику есе.
Біжить вода. Ущент руйнує двері.
А ти один. У пастці стін.
Кричав. Але тепер на «террі».
Холодний. Зболений. Та Сплін
Лунає. У вухах. У скроні.
В клітинах мозку. У душі.
В кубах бетону тихий стогін:
«Віддай себе…Віддай мені!»
Ти – божевільний. Тихо тонеш.
Вода поглинула життя.
Про порятунок Бога молиш:
«Невже немає вороття?»
Та ти – ніхто. Ти – невідомий.
А психіку поглинув транс.
Вбере твій крик і тихий стогін
Давно утрачений Романс.
You know? Revives the wound.
And time is not subject to it.
And the house is empty. In it only taps
Write music essay.
Running water. Ultimately undone when destroying the door.
And you alone. Trapped walls.
Shouted . But now, on "Terra ".
Cold. Zbolenyy . And Spleen
Echo. In the ears . In the temple.
As brain cells . In soul.
In concrete cubes quiet groan :
"Give yourself ... Give me !"
You are crazy. Quiet tonesh .
Water absorbed life.
The salvation of God molysh :
"Surely no return ?"
And you - none. You - the unknown.
A mind absorbed trance.
Put on thy cry and moan quiet
Romance has long been lost .
