Ці тремтливі створіння витанцьовуватимуть на моїй шкірі.
Щоразу, як чутиму акордеон, моє серце вертатиме до Монмартру.
Як же складно зі мною було б психіатру,
Ці тремтливі створіння витанцьовуватимуть по всім тілі.
Трохи нот - очі стануть змокрілі.
А повіки - ті украй обважнілі.
По катарсис не треба нам йти до театру.
У "Шекспіра" знайшли б трохи арту.
У готельнім номері - дії.
В серці ж моєму - океан ностальгії.
Ти мене пригорнеш до червоного светру
Таку мовчазну - здавалося б, мертву.
Й підборіддя тобі лоскотатимуть вії.
На постелі моїй засинатимуть мрії.
Й не поплакати зараз тобі у жилетку.
Краще б я на Сейнт Ен лишила монетку,
І пішли б до Булонського лісу дивитись, які там повії.
Та на нашій Сейнт Ен - ані центу.
Лиш чекає свого моменту
У безкінечному відчаї й меланхолії
Заблукалий кусень душі.
Аби розшукати РотОнду й місця Амелі.
Аби знову пройтися по РіволІ.
23.05.2013
(с) Марія Дачковська
These trembling creatures will dance on my skin.
Every time I hear the accordion, my heart will return to Montmartre.
How difficult would it be for me to have a psychiatrist,
These trembling creatures will dance all over your body.
A few notes - the eyes will become dark.
And forever - those are extremely weighted.
We don't have to go to the theater for catharsis.
Shakespeare would find some art.
There are activities in the hotel room.
In my heart is an ocean of nostalgia.
You wrap me in a red sweater
So silent - seemingly dead.
And your chin will tickle your eyelashes.
On my bed dreams will fall asleep.
And don't cry to your vest right now.
I wish I had lost a coin at St. Anne's,
And they would go to the Boulogne Forest to see what the prostitutes were.
And on our St. Anne's, not a cent.
Just waiting for the moment
In endless despair and melancholy
A lost soul bite.
To find RothOnd and Amelie's places.
To walk through Rivoli again.
23.05.2013
(c) Maria Dachkovska
