Моя душа стала жити окремо.
Блукати світами та лиш зрідка вертатися.
І лиш в одному так хотіла зостатися,
Що над іншим зненавиділа небо.
Їй у тілі, в’язниці самотності, стало так темно.
Так бридко, болюче, нестерпно і тісно,
Що забажала матеріалізуватися в місто:
Втопитися, чи бути переїханою метрополітеном.
Чиясь верховна рука любов дозувати не стала.
Відміряла все, що було, немов обділити боялась.
А потім собі так зневажливо посміхалась:
«Ну що, вдоволена? Живи як хотіла».
Певна була, що мене розтоптала.
Накрила собою, звеличила і стерла у прах.
Що ж, трохи було. Все було, але тільки не страх.
У його руках сотні років тремтіла б.
У його руках сотні років боліла б.
І байдуже, що люди не живуть стільки.
Я б крізь смерть прокралась навшпиньки…
Моя душа стала жити окремо.
Іноді вона ходить тебе роздягати,
Як не втримують її людські грати –
Тіло, що дається істоті даремно.
Вона ходить до тебе кохатися.
І дивитися, як ти спиш.
Як у снах пролітає Париж…
І як суджено ночі урватися.
А вона б ще вічність дивилась на тінь.
У темряві львівських нічних мерехтінь…
My heart began to live separately.
Ramble worlds and only occasionally returned.
I only wanted one so good to be left,
What of the others hated sky.
She was in the flesh, loneliness prison, it was so dark.
So ugly, painful, unbearable and closely
What doted materialize in the city:
Drown or be pereyihanoyu subway.
Someone's supreme love to dose arm did not.
Measured out everything that was as deprive afraid.
And then a so contemptuously smiled:
"Well, pleased with? Live as wanted. "
A certain was that I was trampled.
Covered themselves zvelychyla and erased in the ashes.
Well, a little there. It was, but not fear.
In his hands for hundreds of years to shake.
His hands ached to hundreds of years.
I do not care that people do not live that much.
I would tiptoe crept through death ...
My heart began to live separately.
Sometimes she walks you undress,
As it does not keep a human play -
The body, being given in vain.
It is going to make love to you.
And watch you sleep.
As in dreams fly Paris ...
As judged urvatysya night.
And she would have forever looked a shadow.
In the dark of night scintillation Lviv ...
