Він іде по воді, Він тамує вогонь
Не лишає слідів – окрім серця мого...
У тумані тіней одинока лиш тінь
Розбиватиме простір невидимих стін.
По воді, по воді, і по краю небес,
Є надія одна, що тримає тебе,
І тремтить між зірок полохлива свіча,
І за подихом терпне одне: ще не час.
Ти боїшся тепла, ти тамуєш любов,
Ти мовчиш, бо слова забуваються знов,
І боїшся, що Він може знов не прийти,
Тільки думка одна: Він іде по воді...
У секунди, що ти відраховуєш сам,
Тільки небо – і небо вертає назад,
У пронизливій тиші Він губить сліди,
Мого подиху тихше Він іде по воді...