Я бачив дивний сон,немов переді мною
Безмірна та пуста,і дика площина
І прикований ланцем залізним стою
Під височенною гранітною скалою
У кождого чоло життя і жаль морили
І в оці кождого горить любові жар
І руки в кождого ланці, мов гадь,обвили
І плечі кождого додолу ся схилили!
Лупайте сю скалу
Нехай ні жар,ні холод не спинить вас!
Бо не герої ви,і не богатирі
На шляху поступу ви лиш
Каменярі!
І вірили ми,що своїми руками
Розіб'ємо скалу,роздробимо граніт
Що кров'ю власною і власними кістками
Прийде добро нове,життя нове у світ
Отак ми всі йдемо в одну громаду скуті
Святою думкою,а молоти в руках
Нехай прокляті ми і світом позабуті
А щастя всіх пройде по нашиг аж кістках
Лупайте сю скалу
Нехай ні жар,ні холод не спинить вас!
Бо не герої ви,і не богатирі
На шляху поступу ви лиш
Каменярі!
І знали ми,десь в світі
Який ми кинули для праці
За нами сльози ллють мами
І намір,і нас клинуть
Лупайте сю скалу
Нехай ні жар,ні холод не спинить вас!
Бо не герої ви,і не богатирі
На шляху поступу ви лиш
Каменярі!
