Весну і літо ми удвох стрічали,
А ти сказав: - кохання відцвіло.
І промайнули осені причали,
Тебе так рано в грудень занесло.
А за вікном танцює завірюха
У білих ритмах вітру і снігів.
Тебе просила я – ти не послухав,
Немов листок від гілки відлетів.
І у житті, у серці щем і туга.
І гіркота, і біль самотніх днів.
Тепер вже радий ти мене дослухать,
Та не знайти мені потрібних слів.
Знов за вікном танцює завірюха
У білих ритмах вітру і снігів.
Тебе просила я – ти не послухав,
Немов листок від гілки відлетів.
До тебе перетліло те кохання,
Припорошило снігом вже його.
Але повір – л ю б и л и не востаннє,
Ще прийде час – і спалахне вогонь.
Хай шаленіє, плаче завірюха
У білих ритмах вітру і снігів.
Тебе просила я – ти не послухав,
Немов листок у осінь відлетів.