Залишаю півпляшки тобі,допий за мною інтригу.
Спека залиє вокзали,розтопить собою найромантичніші
в світі дахи.
Вона під морфієм спалить по черзі усі сторінки моєї
ще непрочитаної ніким книги,
А потім стукатиме долонями в двері
чужих квартир з надією,щоб хтось таки прихистив,
в себе на підвіконні папороттю залишив.
У мене в животі намагнічена любов'ю вакуумна сфера
касетним програвачем порушує сонорні простори
епохальної тиші.
Я сьогодні,віриш,у щент заповнена
чимось настільки приємним,що зводить
в судомах шкіру.
Я сьогодні засинаю під зірками В'єтнаму,
наче останній,безнадійно щасливий лірик.
Вказівним пальцем малюю на обличчі
ідеальну нотну гаму,
Одягни мою ніжність,вона тобі як нікому личить.
Я віддаю на благодійність власне серце
з найціннішого,м'якого сплаву.
Мій стан критичний.Так як і знак безкінечності,
повторює контурами октаву.
Оставляю полбутылки тебе, допей за мной интригу.
Жара зальет вокзалы, растопит собой романтические
в мире крыши.
Она под морфием сожжет поочередно все страницы моей
еще непрочитанной никем книги,
А потом стучать ладонями в дверь
чужих квартир с надеждой, чтобы кто-то таки приютил,
у себя на подоконнике папоротником оставил.
У меня в животе намагниченная любовью вакуумная сфера
кассетным проигрывателем нарушает сонорные пространства
эпохальной тишине.
Я сегодня, веришь, в щент заполнена
чем-то настолько приятным, что сводит
в судорогах кожу.
Я сегодня засыпаю под звездами Вьетнама,
как последний, безнадежно счастлив лирик.
Указательным пальцем рисую на лице
идеальную нотную гамму,
Одень мою нежность, она тебе как никому подходит.
Я отдаю на благотворительность собственное сердце
с самого ценного, мягкого сплава.
Мое состояние критичний.Так как и знак бесконечности,
повторяет контурами октаву.
