знову ходжу я один по місту і тебе шукаю
і вдивляючись в обличчя я тебе не помічаю
ідучи в перед та оглядаючись в минуле
я чекаю погляд вірю що про мене не забула
відчуваю досі як мене любила вірно міцно
так у мому світі тобі було дуже дуже тісно
все змінилося так різко і лише я встиг збагнути
що твого тепла на тілі мені більше не відчути
дивлячись на небо синє бачу він тебе цілує
на душі так не приємно і тепер вже це дратує
вітер обвіває муки витирає мої сльози
ну коли ти зрозумієш що без тебе я не можу
ну скажи мені кохана як мені тобі довести
що таку як ти не знайду покохав я чесно вперше
залиши його нарешті я у тебе поринаю
а у відповідь лиш чую вибач я його кохаю
після слів що ти сказала і обрікши мов на муки
думаю як пережити довгі тижні нас розлуки
і іду один поволі та дівчат не помічаю
я проходжу лише далі бо ламає мене далі
підійшла до мене якось так одна дівчина
я сидів вона спитала та чому я не щасливий
що подобався давно їй не могла мені сказати
і разів зі сто хотіла вже мені це написати
подився я на неї і задав одне питання
чи вона лиш розуміє що насправді є кохання
коли на світі цьому ти про все вже забуваєш
неї дихаєш живеш із за неї розквітаєш
в ній сім'ю ти бачиш вірну жінку і дитину
від життя назавжди милу і усміхнену людину
і тоді ти зрозумієш що подобатись й любити
це не значить лиш одною нею жити
