У теплих хвилях мереживного світла,
Його ковтаю - поринаю в божевілля,
І так шкода, що не бачите проміння,
Що ваш Бог загубився у сплетіннях
Брудних ниток холодних ілюстрацій,
Моє життя тікає через пальці,
І я за ним, міняючи локації,
Розсікаючи підземки шумні станції.
Я крокую впевнено по двадцять першому,
Не стер ще я лінію, що стежкою
Намалював, коли не бачив я людей,
Коли дзеркалу з усмішкою: "Добрий день!"
Привіт, мій друже, як сьогодні твої справи?
Знов не дуже? Знову підеш пити каву?
Ну а ввечері лови зірки яскраві,
Як повертатися будеш безлюдними шляхами
Містами, місяцями
Ловити миті, коли сонце встане,
Дістанемо промені теплі,
І згоримо біля сонця поверхні.
Нестерпні зламати ідеї,
Які сумнівом труїли кожен день мій,
Кожень день твій я обіймаю,
Так втомився стояти я з краю.
У свою мрію здійсню, блядь, ще один постріл,
І не запитуйте мене звідки стільки злості,
Давай здихай, чого ж ти ледве дихаєш?
Або гориш, або згасаєш - більш немає виходу.
Дуже тихо тут, я вас не чую,
Хворобливі думки не рятують,
Вдихаю ніч, сьогодні з нею знову разом,
Прохолодою вбиваю я звуки часу.
У теплих хвилях мереживного світла,
Його ковтаю - поринаю в божевілля,
І так шкода, що не бачите проміння,
Що ваш Бог загубився у сплетіннях
Брудних ниток холодних ілюстрацій,
Моє життя тікає через пальці,
І я за ним, міняючи локації,
Розсікаючи підземки шумні станції. В теплых волнах кружевного света,
Его глотаю - погружаюсь в безумие,
И так жаль, что не видите света,
Бог ваш потерялся в сплетениях
Грязных нитей холодных иллюстраций,
Моя жизнь убегает через пальцы,
И я за ним, меняя локации,
Рассекая подземки шумные станции.
Я шагаю уверенно по двадцать первый,
Не стерло еще я линию, тропой
Нарисовал, когда не видел людей,
Когда зеркалу с улыбкой: "Добрый день!"
Привет, мой друг, как сегодня дела?
Опять не очень? Опять пойдешь пить кофе?
Ну а вечером лови звезды яркие,
Как возвращаться будешь безлюдными путями
Городами, месяцами
Ловить момент, когда солнце встанет,
Получим лучи теплые,
И сгорим у солнца поверхности.
Невыносимые сломать идеи,
Какие сомнения травили каждый день мой,
Каждый день твой я обнимаю,
Так устал стоять я с краю.
В свою мечту осуществлю, блядь, еще один выстрел,
И не спрашивайте меня откуда столько злости,
Давай подыхай, чего же ты чуть дышишь?
Или горишь, или угасает - больше нет выхода.
Очень тихо здесь, я вас не слышу,
Болезненные мысли не спасают,
Вдыхаю ночь, сегодня с ней снова вместе,
Прохладой убиваю я звуки времени.
В теплых волнах кружевного света,
Его глотаю - погружаюсь в безумие,
И так жаль, что не видите света,
Бог ваш потерялся в сплетениях
Грязных нитей холодных иллюстраций,
Моя жизнь убегает через пальцы,
И я за ним, меняя локации,
Рассекая подземки шумные станции. Смотрите также: | |
