Музика – Гетьман
Слова – Омар Хаям (1048 – 1131гг)
Переклад – Василь Мисик (1995г)
Ні, не гнітять мене престрахи й жалі,
Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:
Того, що суджене боятися не треба;
Боюсь неправедно прожити на землі.
Коли у небуття і ймення наше кане,
Не згасне сонечко у небі полум’яне.
Нас не було, та світ не був від того гірший:
Він не погіршае й тоді, як нас не стане.
Навіщо хмуріться і день у день журиться?
На цім шляху тобі не трапиться криниця.
Не в наших бо руках всі наші справи.
Скоритися загодя – так мудрому годиться.
Боюсь, що більше ми не вернемось додому,
Ні з ким не стрінемось у обширі земному.
Цю мить що ти прожив вважай своїм трофеем!
Бо що нас потім жде не дано знать нікому.
Всі таемниці пильно зберігай,
Щоб не дізнався нелюд і шахрай.
І зваж: як з іншими ти поведешся,
Того від інших і собі чекай.
Хоч я не шліфував покірності перлину
І тягаря гріхів з плечей своїх не скину,
Все ж не пускаюся надії,
Бо тільки істину я визнаю єдину.
Якби творцем я був, я б ці коловоротні
Мінливі небеса у світові безодні
Повергнув без жалю й такі створив, щоб завжди
Могли сповнятися бажання благородні.
Я тільки й знаю, що знання шукаю,
В найглибші таемниці проникаю.
Я думаю вже сімдесять два роки –
І бачу що нічого я не знаю.
Я б краще вороном копався у ріллі,
Ніж у негідника живився при столі.
Сухим окрайчиком задовольнятись краще,
Ніж губи мазати в чужому киселі.
