У Львові дощ паде мені за комір.
У Львові чути голос поколінь.
Це місто вільних тисяч і мільйонів,
Небачених розлук у далечінь.
У Львові дощ нагадує про місто,
Де ми росли, любили і цвіли.
Любили до нестями, міцно, чисто,
А потім виросли, не тямлячи коли…
Вином ковтали наш останній вечір,
І дощ ішов, ішов ,не перестав.
Останній день упав на наші плечі,
Піднявши цю любов на п’єдестал.
Мені ж не треба ні грошей, ні слави -
Лише щоб зникла відстань вікова,
Бо плаче небо, поїзди, вокзали,
Бо світ від сліз став бідний на слова...
#Юлія_Антоняк✨
Во Львове дождь падает мне за воротник.
Во Львове слышать голос поколений.
Это город свободных тысяч и миллионов,
Невиданных разлук вдаль.
Во Львове дождь напоминает о городе,
Где мы росли, любили и цвели.
Любили безумно, прочно, чисто,
А потом выросли, не понимая когда ...
Вином глотали наш последний вечер,
И дождь шел, шел, не перестал.
Последний день упал на наши плечи,
Подняв эту любовь на пьедестал.
Мне же не надо ни денег, ни славы -
Только чтобы исчезла расстояние возрастная,
Потому плачет небо, поезда, вокзалы,
Ибо мир от слез стал беден слова ...
# Юлия_Антоняк✨
