Зустрів братів уранці, а нині постарів,
Заходилися в танці, вернувшись із морів,
Я чув – вони співали ту саму пісню знов
На міліон горлянок: наш любий Лукканон!
Та пісня – шепіт ранків, хитавиця морська,
Та пісня – ігри й танці на вимитих пісках,
Та пісня – опівнічний на гребні хвиль вогонь...
Поки прийдуть мисливці, будь славен, Лукканон!
Зустрів братів уранці й відтоді не стрічав,
Було їх сотні тисяч – рябіло ув очах.
Із заходу й до сходу, куди лиш зір сягав,
Ми разом йодлювали, і кожен з нас співав.
Ніч берег Лукканону туманом укрива,
Лишайники на скелях, на березі трава,
Майданчики піщані прибій для нас намив –
О, берег Лукканону, де народились ми!
Зустрів братів уранці – вже їх не впізнаю...
У морі нас стріляють, на суходолі – б'ють.
Женуть на смерть нас люди, немов отару в хлів.
Будь славен, Лукканоне, будь без тюленярів...
Пливи до Ґуверуски, нема шляху назад
І морю вилий пісню про біль своїх утрат.
Стернуй, стернуй на Південь, до берегів нових,
Немає, Лукканоне, уже синів твоїх!
Встретил братьев утром, а сейчас состарился,
Стали в танце, вернувшись с моря,
Я слышал - они пели ту же песню снова
На миллион глоток: наш дорогой Лукканон!
И песня - шепот утра, качка морская,
И песня - игры и танцы на вымытых песках,
И песня - полуночный на гребне волн огонь ...
Пока придут охотники, будь славен, Лукканон!
Встретил братьев утром и с тех пор не встречал,
Было их сотни тысяч - рябило в глазах.
С запада и до востока, куда только зрение достигал,
Мы вместе йодлювалы, и каждый из нас пел.
Ночь берег Лукканону туманом укрыл,
Лишайники на скалах, на берегу трава,
Площадки песчаные прибой для нас намыв -
О, берег Лукканону, где родились мы!
Встретил братьев утром - уже их не узнаю ...
В море нас стреляют, на суше - бьют.
Гонят на смерть нас люди, словно стадо в хлев.
Любой славен, Лукканоне, будь без тюленярив ...
Плыви к Ґуверускы; нет пути назад
И морю вылей песню о боли своих потерь.
Стернуй, стернуй на юг, к берегам новых,
Нет, Лукканоне, уже сыновей твоих Смотрите также: | |
