Щось побрижилась вода
У вечірньому промінні,
Йде дівчина молода
До води по ріні.
Зграбне тіло молоде,
Хай до нас мерщій іде!
Стогнуть брижі на воді:
„Не іди! Я - смерть, не йди!”
„Та ж миленький мене жде,
Уже більше як годину!
То, мабуть, рибинка десь
При поверхні плине...”
Ніжне серце, стан тонкий
Вже підходить до ріки.
Квилять брижі на воді:
„Постривай! Я - смерть, не йди!”
„Та ж минає шлюбна ніч,
Він подумає, що горда...”
Брижі-брижі навсібіч –
Увійшла у воду.
Зграбне тіло, стан тонкий,
Під водою навіки,
Тільки брижі на воді.
Брижі-брижі... геть руді!