Повстаньте, гнані і голодні
Робітники усіх країв!
Як у вулкановій безодні,
В серцях у нас клекоче гнів!
Ми всіх катів зітрем на порох...
Повстань же, військо трударiв!
Все нам забрав наш лютий ворог,
Щоб все вернути час наспів.
Приспiв:
Чуєш: сурми заграли!
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав! Двiчi
Не ждіть рятунку ні від кого:
Ні від богів, ні від царів!
Позбудеться ярма тяжкого
Сама сім’я пролетарів.
Пусті слова про «право бідних»!..
Держава дбає не про нас.
Нас мали за рабів негідних...
Доволі кривди і образ!
Приспiв
В склепах загарбані віками
Лежать заховані скарби:
Все те, що надбане трудами,
Слізьми голодної юрби.
I так визискуваним буде
Робочий люд багато літ!
Широкий світ... а всюду, всюди
Безсильне — право, сильний — гніт.
Приспiв
В нужді та в утисках ми бились,
А з наших жил точили кров.
Над нами багачі глумились,
А ми... корилися їм знов.
Скидаймо ж гніт, ганьбу і маску:
Вже промінь щастя нам засяв.
Не треба прав без обов’язку
I обов’язку, що без прав!
Приспiв
Лиш ми, робітники, ми — діти
Святої армії труда,
Землею будем володіти,
А паразитів жде біда!..
Тоді, як грім під час негоди
Впаде на голову катів,
Нам сонце правди і свободи
Засяє в тисячах огнів.
Приспiв
1888
