Не дивіться ви так крізь моноклі свої,
емігранти, барони і лєді
Я сп'яніти не можу після тої війни
від півсклянки холодного бренді.
Адже я українка, у польськім полоні,
зайшла у нічний дорогий кабаре.
Я дивлюся на вас і тендітні долоні
стискають в кишені бойовий пістолет.
Батько мій офіцер - генерал УНР,
він загинув в боях за Полтаву.
Час прийшов і нещадний Денікінський білий терор
нас закинув у холодну Варшаву.
І ось я анархістка, донька офіцера,
беру вас усіх на короткий приціл,
бо помста і смерть то моя атмосфера
привіт вам поляци від вкраїнських братів.
Я сказала полковнику — наволоч біла,
відчепися від мене імперськая мразь,
бо для тебе мій друже вже готова могила.
Помішається з кров'ю кладбіщенська грязь
Адже я українка у польськім полоні
зайшла у нічний дорогий кабаре
я дивлюся на тебе і тендітні долоні
стискають в кишені бойовий пістолет
А як вип'ю вина у душі оживають
України далекі широкі лани.
І тоді без вагань я на гачок натискаю,
бо помста і смерть — мої рідні брати
Адже я анархістка, донька офіцера,
беру вас усіх на короткий приціл,
бо помста і смерть то моя атмосфера
привіт вам поляци від вкраїнських братів
