Залишу напевно минуле без жалю
Крок собі на зустричь я зроблю
Спитаю у тиші як буті, що далі
Де той що люблю
На межі надії я чекати буду
Сноведіння оживуть
Зупиню мить мінливу
Сердцю дам сліз горячих
І туман нам як ложе простелю.
Без вогню нічь зігрію,сум як попіл розвію
І собі я зізнаюсь що люблю.
Ведіння розтане як потяг в туманах
Мить на денці сердця збережу.
Спитаю у тиші кохання омана
Чом за ним тужу.
І крізь сон неначе знову я побачу
Все що сталось на яву
Зупиню мить мінливу
Сердцю дам сліз горячих
І туман нам як ложе простелю.
Без вогню нічь зігрію, сум як попіл розвію
І собі я зізнаюсь що люблю.
Зупиню мить мінливу
Сердцю дам сліз горячих
І туман нам як ложе простелю.
Без вогню нічь зігрію,сум як попіл розвію
Все зроблю щоб ти бачів що люблю