На моєму столі відверті знімки
Вони друзі мої у дні без тебе
Бо від тебе лишилось лиш дві сльозинки
Їх з собою візьму туди на небо
Я гину від кохання
Крокую я до стінки
І хочеться в останнє
Згадать відверті знімки
Закриваю свій дім, іду до столу,
Достаю револьвер дивлюсь у стелю,
Постріл лине і ваза летить додолу
А наступним мабуть себе підстрелю
Я гину від кохання
Крокую я до стінки
І хочеться в останнє
Згадать відверті знімки
Скінчилось все – лечу,
Ах, як же все світилось…
І раптом зрозумів –
Нічого не змінилось!
Повторюються знов
Усі мої помилки –
Я згадую любов
І ті відверті знімки