увесь цей базлад заради кого, в ім’я якої мети?
чому ти кажеш що ми різні, коли проблеми у всіх одні?
звільніть мене від цих пояснень
давно не має тут святих
краще б ми шукали вихід ніж залишалися в тіні
як би ж забути хто ми такі
як би затерти проколи
може тоді ми нарешті змогли
знайти спільну мову
як би ж згубити все що відчув
як би програти війну за повагу
може тоді ми нарешті змогли
об’єднатися під один прапор
кожен день не мов останній
а ми постійно відтягуємо час, сподіваючись на долю.
немає ніякої опоро! щоб не розповідали вам, немає нічого святого.
до чого знову ці розмови про те як треба, чого можливо було уникнути.
не вже так зводились світи?
ми уникаємо відвертих розмов, усе тримаємо в собі
лише вміємо руйнувати і пишаємось цим.
і не знайти і не відчуть
тонкої грані доброти
але варто хоча б її відчуть
відатися на пошуки
як би ж забути
як би ж затерти
можливо тоді ми нарешті змогли
програти собі й зруйнувати грані.
можливо тоді ми нарешті змогли
програти собі й зруйнувати грані.
