У мене руки опускаються униз,
але нам не забракне сил.
Можливо уже не так багато в очах сліз,
але вуста повні молитв.
Ні, невже даремна боротьба,
коли усі серця сплились, уже нема байдужих лиць.
Слава не в орденах та почестях,
а в пам*яті людей.
Скажи у що віриш ти коли до вічності лиш крок,
які там кольори у галереї думок,
які там відчуття у лабіринті картин,
який у п*єси фінал, де в головній ролі ти.
Скажи у що віриш ти коли до вічності лиш крок,
які там кольори у галереї думок,
які там відчуття у лабіринті картин,
який у п*єси фінал, де в головній ролі ти.
Скажи у що віриш ти...
Які там кольори...
Які там відчуття...
Який у п*єси фінал, де в головній ролі...
Можна ховатися в собі,
та наші діти не збагнуть як,
коли топтали в нас святе,
ми просто стримували лють.
Та не дозволимо чужим
зневажити нашу красу
І в наших душах молодих
знову квіти розцвітуть.
Слава не в орденах та почестях,
а в пам*яті людей.
Скажи у що віриш ти коли до вічності лиш крок,
які там кольори у галереї думок,
які там відчуття у лабіринті картин,
який у п*єси фінал, де в головній ролі ти.
Скажи у що віриш ти коли до вічності лиш крок,
які там кольори у галереї думок,
які там відчуття у лабіринті картин,
який у п*єси фінал, де в головній ролі ти.
Скажи у що віриш ти...
Які там кольори...
Які там відчуття...
Який у п*єси фінал, де в головній ролі...
