Темно стало, сам в кімнаті -
Давай як завжди - сідай за ґрати.
Ти наодинці із думками,
Тобі нема куди втікати.
Темрява - це лиш відсутність світла.
Заплющуй очі.
Розберися сам з собою.
Чи не для цього існують ночі?
Час тече, немов пісок,
Крізь твої руки.
Ти вже не знаєш, як вчинити,
Але й не можеш забути.
(То може спробуй забути?)
Пройде час, я знаю, скоро
Відступить клятий морок.
Знайдеться інший промінь,
І ти поринеш знову.
А поки що, ти ще в полоні...
Хто, в біса, знає, що буде далі?
Якщо твоє серце ще повне крові,
Заводь мотор, і їдь чимдалі.
Час тече, немов пісок,
Крізь твої руки.
Ти вже не знаєш, як вчинити,
Але й не можеш забути.
(То може спробуй забути?)
Відпусти його нарешті.
Дай йому свободу.
Адже коли нічого не хочеш,
То нащо мутиш воду?