Монолог – «Сутінки»
Сутінки і тизнову засинаєш на моїх руках, а я заплющую очі і намагаюсь надихатись запахомтвого волосся. У цю секунду помітного щастя, темна та сіра ніч за вікном,набирає барв, і я не розумію як я жив раніше без цього, як повільно і довготривали дні і ночі і саме найстрашніше для мене тепер, це перестати відчуватитвій подих пору. Сяяння тисячі зірок на цьому небі, ніколи не замінить для менеколір твоїх очей, і ніяке полум'я на землі не зможе зігріти мене, тільки теплотвоїх рук. Я не можу навіть собі уявити, що буде якщо ми розійдемось, моє серцерозірветься в ту ж хвилину! Адже життя без тебе це затяжний стрибок у вічність,, ти моє сонце, ти мое сонце нічне. Сутінки, і я розумію, що віддав би весьсвіт, за твій погляд, за єдиний дотик, за один тільки поцілунок, шаленевідчуття, яке переповнює мене, не помішається на аркуші паперу, а люди ще непридумали таких фарб, що б відобразити, хоча б крихітну їх частину, музиці невистачає відтінків, що б це передати.Явідчуваю кожний сантиметр розділяючий нас, і це незтерпно боляче. Не знаю щосниться тобі зараз, і живу лиш надією, що у твоїх снах ми теж разом. То ж будемразом і наяву тисячі років і бажання одного стане відображення бажання другого,я так довго тебе шукав. Тепер ніхто і ні що не ризикне стати між нами, нірозставання ні відстань, ані час. Якщо для мене є сенс робити наступний подих -то цей сенс ти!Згашуючи світанки, ніжно цілую тебе і зникаю, що б ніколи не залишити, з усім коханням що у мене є, назавжди твій Едвард. Monologue - "Twilight"
Twilight and week you fall asleep in my arms, and I close my eyes and try to be inspired by the smell of your hair. In this second of noticeable happiness, the dark and gray night outside the window is gaining color, and I do not understand how I lived before without it, how slow and long days and nights and the worst thing for me now is to stop feeling your breath time. The radiance of a thousand stars in this sky will never replace for me the color of your eyes, and no flame on earth will be able to warm me, only the warmth of your hands. I can't even imagine what will happen if we break up, my heart will break at the same moment! After all, life without you is a long leap into eternity, you are my sun, you are my night sun. Twilight, and I understand that I would give the universe, for your look, for a single touch, for just one kiss, the madness that overwhelms me, does not interfere with a sheet of paper, and people have not yet come up with such colors to reflect even a tiny part of them, the music lacks shades to convey it. I feel every inch separating us, and it hurts unbearably. I do not know what is happening to you now, and I live only in the hope that in your dreams we are also together. The same will be together and the reality of thousands of years and the desire of one will reflect the desire of another, I have been looking for you for so long. Now no one and nothing will dare to stand between us, neither separation nor distance, nor time. If it makes sense for me to take the next breath, it's you! As I extinguish the dawn, I kiss you tenderly and disappear, which I would never leave, with all the love I have, forever your Edward. | |
