// Маяк //
Ти закриваєш очі
і розмикаєш губи.
Мовчу.
Ми назавжди ідем туди,
де мало дощу.
Не бійся залишитись,
не бійся впасти, я підніму.
Я падав сотні раз навесні,
неначе у сні, я нищив холодну зиму.
Впаде останнє листя
і спогади відійдуть до сну.
Я пам'ятав, та вже забув
ту першу весну...
Не бійся загубитись,
не бійся, бо я завжди знайду.
Чи бачиш наш далекий маяк?
Завжди буде так! Завжди буде так!
Я прийду.
Давай ми хоч раз зупинимо час
і тиша достатньо розкаже про нас,
без зайвих прикрас, придуманих фраз...
Поки далекий маяк не погас!
Ти закриваєш очі
і розмикаєш губи.
Мовчу.
Ми назавжди прийшли туди,
де мало дощу.
15.09.15