І ти лукавила зо мною!
Ах, ангельські слова твої
Були лиш облиском брехні!
І ти лукавила зо мною!
І нетямущому мені
Затрули серце гризотою
Ті ангельські слова твої...
І ти лукавила зо мною!
Неначе правдою самою,
Неначе золотом, в огні
Без скази чищеним, - ох, ні,
Неначе правдою самою,
Так в добрі і нещасні дні
Я величався все тобою!
Мов злотом, чищеним в огні,
Неначе правдою самою.
Та під пліною золотою
Ховались скази мідяні,
І цвіт, розцвілий навесні,
Під пишнотою золотою
Крив черв'яка! Ох, чи не в сні
Любились щиро ми з тобою?
І серце бідне рвесь у мні,
Що ти злукавила зо мною!..
Я не лукавила з тобою,
Клянуся правдою святою!
Я чесно думала й робила,
Та доля нас лиха слідила.
Що щирая любов ділала,
Вона на лихо повертала;
Що чиста щирість говорила,
Вона в брехню перетворила,
Аж поки нас не розлучила.
Ти ж думаєш, я не терпіла,
В новії зв'язки радо бігла?
Ти ж думаєш, я сліз не лила
По ночах темних не тужила?
Не я лукавила з тобою,
А все лукавство в нашім строю -
Дороги наші віддалило
І серця наші розлучило,
Та нашої любві не вбило.
Я буду жити, бо я хочу жити!
Не щадячи ні трудів, ані поту,
При ділі, що наш вік бересь вершити,
Найду й свою я тихую роботу.
З орлами я не думаю дружити,
Та я опрусь гниючому болоту;
Щоб через нього й другим шлях мостити -
На те віддам свій труд, свою охоту.
А як часом моя послабне сила,
І серце в груді біль зціпить пекучий,
І людська злість зморозить кров у жилах,
То човник мя перенесе летючий -
Твоя любов підніме мя на крилах,
Аж поки вал не зломиться ревучий. И ты лукавила со мной!
Ах, ангельские слова твои
Были лишь облиском лжи!
И ты лукавила со мной!
И несведущему мне
Затрулы сердце беда
Те ангельские слова твои ...
И ты лукавила со мной!
Как будто правдой же,
Как будто золотом, в огне
Без пятна, чисток, - ох, нет,
Как будто правдой же,
Так в добрые и несчастные дни
Я гордился все тобой!
Как золотом, чисток в огне
Как будто правдой же.
Но во Плиний золотой
Прятались пятна, медные,
И цвет, расцвела весной,
Во великолепием золотой
Крыл червяка! Ох, не во сне
Любили искренне мы с тобой?
И сердце бедное рвесь в мни,
Что ты слукавила со мной! ..
Я не лукавила с тобой,
Клянусь правдой святой!
Я честно думала и делала,
Но судьба нас бедствия следила.
Что истинная любовь дилала,
Она назло возвращала;
Что чистая искренность говорила,
Она в ложь превратила,
Пока нас не разлучила.
Ты думаешь, я не терпела,
В новой связи радостью бежала?
Ты думаешь, я слез не лила
По ночам темных не тужила?
Не я лукавила с тобой,
А все лукавство в нашем строю -
Дороги наши отдалило
И сердца наши разлучила,
И нашей любви не убило.
Я буду жить, я хочу жить!
НЕ щадя ни трудов, ни пота,
У дел, что наш век Бересь вершить,
Найду и свою я тихую работу.
С орлами я не думаю дружить,
И я опрусь гниющем болоту;
Чтобы через него и другим путь мостить -
На то отдам свой труд, свою охоту.
А как порой моя ослабнет сила,
И сердце в груди боль зципить жгучий,
И человеческая злоба розой и выдвинет аргумент кровь в жилах,
То челнок мя перенесет летучий -
Твоя любовь поднимет мя на крыльях,
Пока вал НЕ сломается ревущий. Смотрите также: | |
