Іван Франко "Човен"
І повзе ліниво човен, і гуркоче, і бурчить:
Звідки взявся я — не знаю, чим прийдеться закінчить
Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна,
Мов дитя цікаво шепче і розпитує вона:
Пр.
"Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?"
Біг мій вічний — тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,
Скали грозять, надять-просять к собі береги мене
Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль!
Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль.
Кажуть, що природа-мати держить нас, як їм там тре,
А в кінці мене цілого знов до себе відбере.
Пр.
Не один втонув тут човен та не кождий же втонув
Хоч би й дев'ять не вернуло, то десятий повернув
А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!"