ти кличеш мене і ламаються вікна, збираєш шматки своїх фобій в кулак. порізи дрібні на руках ледь помітні ховаєш, як здобич свою хижак.
я тихо підходжу, а далі - ні кроку. коліна тремтять, ноги навхрест плутаю ти різний завжди - я вивчаю потроху подобу твою і у попіл дмухаю.
дивлюся на тебе і довго мружуся вдихаю все те, що не можу побачити можливо, тобою колись простуджуся, але ти не зможеш цього передбачити.
(с) Ірина Мороз
you call me and break windows gather pieces of their phobias in a fist. small cuts on his hands barely visible hiding as his prey predator.
I quietly go up , and then - a single step . knees shaking , legs crossed confuse you always different - I learn a little your likeness and ash blowing .
look at you for a long time mruzhusya inhale all that I can see may you ever prostudzhusya , but you can not foresee .