в такі дні затяжні я лишаюся вдома
й неважливо що там, за вікном,
уже кілька днів поспіль так пахне тобою
як м’ятними травами
солодкими справами,
що врешті до літа складають дорогу.
сьогодні ти правий
сьогодні – неправильно
триматись за те, що зависло у просторі й часі.
життя в сірій масі –
настільки знебарвлене,
настільки позбавлене
радості, росту і щастя.
ми – інші, нестримні ми
для нас світить сонце і зорі будують блаженні сузір’я
для нас горизонти – такі ж безкінечні,
такі ж неосяжні
як тиха сімейна довіра.
і ти такий вчасний
і ми такі збуджені новими нами
що тягнеться в ніч хвилювання цього серпантин
бо зараз лягати спати – це ближче ставати до правди
щоб врешті вдихнути твій запах -
цей довгоочікуваний і солодкий мотив.
Ірина Мороз