а знаєш, тримати тебе за руку – це ніби поволі ставати тобою
робити ті самі кроки, любити ті самі книги і пити ту саму каву
а знаєш, дивитись у твої очі – це знову хотіти на море
таке осіннє, таке спонтанне…
де всі мої мрії, всі мої плани, всі мої правди і справи -
такі мізерні, такі банальні
мені так потрібні ті хвилі й хвилини з тобою там, де ми справжні
бо завше бракує того, що тримає нас в тонусі,
в надто важливій і невідкладній гармонії з світом
бо завше бракує того, хто незмінно цілує нас на ніч
так ніжно і так невимовно тендітно,
щоб не розбудити…
мені так цікаво, чи вмієш ти жити
чи хочеш і можеш бути достатньо відкритим
чи любиш своє ім’я і чи знаєш, про що я найбільше мрію
наскільки сьогодні твоя і наскільки тебе розумію...
а знаєш, тримати тебе за руку – це ніби прийти на детектор правди
казати все точно і чесно, але запинатись на кожному слові
мені так потрібні ті хвилі й хвилини з тобою там, де ми справжні
мені так потрібно бути з тобою на морі.
Ірина Мороз
