я віддаю тобі своє серце, чуєш?
я віддаю тобі всю себе - бери.
які в тебе страхи і де ти ночуєш -
мені все одно, прости.
ти надто красиво усе малюєш
ти надто красивий, аби нести
в собі щось хороше, тому крокуєш
наче аскет, у рядах самоти.
я надто пряма - і ти з цього глузуєш
завжди за різка, аби зблизитись
я надто твоя, хоч ти й ігноруєш
усі мої спроби залишитись.
і кожного дня ти немов лікуєш
мій втомлений світ, усі мої рани
а потім неcтримно мене цілуєш
нестримно любиш мене.
до нестями.
Ірина Мороз