1.Одного разу, дуже давно
Ніхто не знає коли
Люди вірили в русалок і відьом
І не дарма
Вони дійсно були.
Створіння дивні ховалися в річках
Або у лісі жили
І ті, що в лісі – були найзліші
Мавки лісові.
За кожним деревом щось є,
Хоча це дуже дивно
У небезпеці ти й життя твоє
Це безсумнівно
Вночі блукають по лісах
Істоти із легенд
У саме серце цілить страх
Померти в цей момент.
2.У лісі темному, один серед ночі
Хтось вихід шукав
Так темно – хоч виколи очі
Юнак заблукав…
Холодний вітер дістає до кісток
Зірок не видно з-за хмар
І за спиною чути шепіт…
Шепіт примар.
І з кожним кроком ліс стає страшнішим
Надія наче свічка розтає
І поглинає тіло мертва тиша
І почуття мов тут хтось є.
Один-одним юнак блукає
Панікувати сил нема
Але чимало нечисті в собі ховає
Скажена і холодна лісова пітьма
3. Юнак побачив яскраве світло
Вночі серед лісу
Через втому було не видно
Як звідти щось лізе.
І в цей момент перед ним
Мавка постала
І рухом своїм чарівним
Його в себе закохала.
Він закохався в лісову красуню,
Його любов не знає меж
Біжи від неї, тікай дурню
Бо довго ти не проживеш!
Тікай від мавки лісової
Біжи скоріш крізь темну ніч
Від вроди її неживою
Ти сам загинеш, певна річ!
