Господь чоловіка створив із землі,
А з поту і крові клепав шахтарів,
Шкіра, м'язи, кості-то тіло моє,
А розуму не треба, якщо сила є!
Приспів:
Шістнадцять тонн греби і довби!
Все глибше під землю, все більші борги.
Святий Петро не кличе, не буду я в раю -
Вугіллям завалило в шахті душу мою!
Я вранці народився ,та сонце зайшло,
Взяв в руки лопату та в шахту пішов,
Шістнадцять тонн вугілля, лопата і лом,
Десятник похрестив мене у шахті кайлом!
Приспів.
Шістнадцять тонн греби і довби!
Все глибше під землю, все більші борги.
Святий Петро не кличе, не буду я в раю -
Вугіллям завалило в шахті душу мою!
Без болю та сліз, просто мряка та дощ,
Найкраща освіта - це п'яний дебош,
Моя мати-нещастя, а злидні-сім'я,
Хто зможе покохати такого, як я?!
Приспів.
Шістнадцять тонн греби і довби!
Все глибше під землю, все більші борги.
Святий Петро не кличе, не буду я в раю -
Вугіллям завалило в шахті душу мою!
Десь у штольнях душі, темперамент м'який,
Та в мене, братан, на дорозі не стій,
Один кулак залізний, а другий - сталь,
Я чемно попередив, а тепер - відгрібай!
Приспів.
Шістнадцять тонн греби і довби!
Все глибше під землю, все більші борги.
Святий Петро не кличе, не буду я в раю -
Вугіллям завалило в шахті душу мою!
Господь мужа создал из земли,
А из пота и крови клепал шахтеров,
Кожа, мышцы, кости-то тело мое,
А ума не надо, если сила!
припев:
Шестнадцать тонн греби и долбит!
Все глубже под землю, все больше долги.
Святой Петр не зовет, не буду я в раю -
Углем завалило в шахте душу мою
Я утром родился, и солнце,
Взял в руки лопату и в шахту пошел,
Шестнадцать тонн угля, лопата и лом,
Десятник окрестил меня в шахте киркой!
Припев.
Шестнадцать тонн греби и долбит!
Все глубже под землю, все больше долги.
Святой Петр не зовет, не буду я в раю -
Углем завалило в шахте душу мою
Без боли и слез, просто туман и дождь,
Лучшее образование - это пьяный дебош,
Моя мать-несчастье, а нищета-семья,
Кто сможет полюбить такого, как я ?!
Припев.
Шестнадцать тонн греби и долбит!
Все глубже под землю, все больше долги.
Святой Петр не зовет, не буду я в раю -
Углем завалило в шахте душу мою
Где-то в штольнях души, характер мягкий,
И у меня, брат, на дороге не стой,
Один кулак железный, а второй - сталь,
Я вежливо предупредил, а теперь - отгребают!
Припев.
Шестнадцать тонн греби и долбит!
Все глубже под землю, все больше долги.
Святой Петр не зовет, не буду я в раю -
Углем завалило в шахте душу мою | |
