Текст и исполнение – Валерия (Владі Мира) Карпиленко
Музыкальное сопровождение – God Is An astronaut – First Day of Sun
Ми – дерева.
Нерухомі наші
Ноги-коріння.
Вони глибоко занурились
Пальцями в землю
Рихлу після дощу,
Висушену сонцем.
І ми в пастці –
Навіки.
Й не піти назустріч
Одне одному.
Й розбігтись
В різні сторони
Несила.
І це тривожить нас
Рівно настільки,
Наскільки й заспокоює.
Єдина наша розвага –
Птахи,
Що приносять вісті здалеку.
В них є крила,
Вони вміють літати.
Та чи може щось
Втримати їх
На одному місці?
Та чи може щось
Втримати їх
Разом?
Ми спостерігаємо
За плином часу
Разом зі зміною пір року,
Переодягаючись то в
Зелену, то в жовту
Одежину.
І тільки взимку мерзнемо,
І я нічім не можу зарадити
Твоєму холоду.
І я не в змозі
Дотягнутися до тебе
Аби зігріти.
Коли вітер
Ти танцюєш
Своїм листям
І мені на мить здається,
Що ти підіймаєшся
Над землею
І ніщо на світі
Не може втримати
Тебе
Окрім мене
Тут.
А я перебираю
Невидимі струни
Руками-гілками
І ти прислухаєшся.
Ти…ти…
Ти чуєш цю музику?
Ти чуєш спів вітру?
Ти бачиш ці танці?
Ти відчуваєш цю
Спорідненість і одинокість?
Тебе вражає краса цього суму?
