Серце плакало. Сльози капали.
Виливала жалі сурма...
Ясний соколе, ти високо вже.
І тебе на землі нема.
Поміж зорями лан твій зорано.
Ти за рідний свій край поліг.
Бо любив його, боронив його. |
Лиш себе вберегти не зміг. | (2)
Із повстанцями якось вранці ти
На ворожий натрапив стан.
Довго бій тривав. Опір ти тримав.
Та упав від смертельних ран.
Де твій прах лежить,
Хрест там не стоїть.
Польовий там квітує мак...
Боже, як хотів на своїй землі |
Ти відчути свободи смак! | (2)
Твоя милая, мов за крилами,
Приховала свою красу.
В думці погляд твій...
І без тебе їй
Так ніхто й не розплів косу.
Ну, а матінка біля хатоньки
Посадила вишневий сад,
Аби й з неба ти міг побачити, |
Повертатись куди назад. | (2)
Серце плакало. Сльози капали.
І сурма виливала жалі...
Ясний соколе, хоч високо ти,
Та лишився у серці землі.
Heart cry. Tears dripped.
Antimony poured sorrows ...
Bright Falcon, you're high already.
And you there in the land.
Among the stars Lan your plowed.
You're on your own end fell.
Because like him, defended him. |
Surely protect themselves could not. | (2)
With the rebels one morning you
In came across enemy state.
Long battle continued. The resistance you had.
And he fell on the fatal wounds.
Where is thy dust,
Cross is there.
Field poppy blossoms there ...
God did not want on their land |
You feel the taste of freedom! | (2)
Your soap like on wings
Withheld its beauty.
In the opinion of your mind ...
And without you it
So no one rozpliv hair.
Well, my mother at hatonky
Planted a cherry orchard,
To and from the sky you could see, |
Where to turn back. | (2)
Heart cry. Tears dripped.
And antimony poured sorrows ...
Falcons clear, though highly you,
And remained in the heart of the earth.
