Серед тисяч слів німих, Серед всіх облич чужих Не знайду я тих глибин: Я без тебе – просто тінь... Може, вигадав усе, Може, це було ніде, Та, що сталось, – то вже тлін, Ну, а я... я – просто тінь.
Маєм безліч кораблів, Кинем сотні якорів До незвіданих глибин Та залишим тільки тінь... Пригадаю голос твій, Непомітний дотик вій... Та промовив ксьондз: «Амінь» – Я без тебе – просто тінь...
Среди тысяч слов немых , Среди всех лиц чужих Не найду тех глубин : Я без тебя - просто тень ... Может, придумал все , Может, это было нигде , Но, что произошло , - это уже тлен , Ну , а я ... я - просто тень.
Имеем множество кораблей , Кинем сотни якорей К неизведанным глубинам И оставим только тень ... Вспомню голос твой , Незаметный ощупь ресниц ... И сказал ксендз : « Аминь» - Я без тебя - просто тень ...