[1 куплет]:
Іноді мої думки, немов птахи,
Просяться на волю -
Туди, де спокій, де нема страждань і болю.
Я не знаю, що криється за ними,
Але це так гарно,
Немов на річці полонини.
11 причин, щоб мене любити,
Стільки ж - зневажати...
Як ми були ще зовсім діти,
Я пам'ятаю її, незайману прекрасну,
Був з вулицею сам на сам
І з нею одночасно!
Я готовий був покинути усе на той час:
PLAYSTATION, старенький BMX, плеєр,
Аби бути з нею, тільки бути з нею.
Думав, істина - кохання,
Але ж воно не вічне,
Проте таємниче,немов сили потайбічні.
Втрачав друзів,хоча знаходив нових,
Досі незнайомих почуттів!
Правий був чи ні? Порожні розмови!
Не дізнаюся ніколи,
Що у людей в головах,
Можливо, як і в очах, лише страх...
Огонь в душі - він такий не щирий,
З Днем народження, друже White!
Тебе знов вбили! Але не тіло,
Тобі знов розбили серце...
Ллє дощ на душі, як із ведерця.
І прикро зовсім не те, що таке може бути,
А те,що все це я вже не зможу забути!
[Приспів]:
Нехай все буде так, як має бути,
Нехай вітер свище, і щось говорять люди.
Про головне ми не маємо забути:
Істина зійде!
[2 куплет]:
Істина десь у височині,
Людина ти чи ні,
Ти все не зрозумієш, що я маю на увазі!
Світ вже не той, світ у темряві, світ інший!
Ласкаво просимо: подорож у часі -
Туди, де нема городських джунглів,
Але де теж є вихідні та будні,
Туди, де люди знали, заради чого жили
І знали, що вільні -
Солодкі думи оповили!
Відчуваю, як ростуть крила,
Як злітаю і всё стає зрозумілим,
Але це мить, це лише солодка мить...
Вона прийде з дощем і одразу ж злелить!
Я відчіваю, як зі мною щось стє не так:
Я забув, яке життя на смак.
В моєму серці лід, і його не розтопити,
Можливо, найкращий вихід мене вбити!
[Приспів х 2]: [1 куплет]:
Иногда мои мысли, словно птицы,
Просятся на волю -
Туда, где покой, где нет страданий и боли.
Я не знаю, что кроется за ними,
Но это так красиво,
Как на реке долины.
11 причин, чтобы меня любить,
Столько же - презирать ...
Как мы были еще совсем дети,
Я помню ее, нетронутую прекрасную,
Был с улицей один на один
И с ней одновременно!
Я готов был покинуть все того времени:
PLAYSTATION, старенький BMX, плеер,
Чтобы быть с ней, только быть с ней.
Думал, истина - любовь,
Но оно не вечно,
Однако таинственное, словно силы потайбични.
Терял друзей, хотя находил новых,
До сих пор незнакомых чувств!
Прав был или нет? Пустые разговоры!
Я не узнаю никогда,
Что у людей в головах,
Возможно, как и в глазах, только страх ...
Огонь в душе - он такой не искренен,
С Днем рождения, друг White!
Тебя опять убили! Но не тело,
Тебе снова разбили сердце ...
Льет дождь на душе, как с ведерця.
И обидно совсем не то, что такое может быть,
А то, что все это я уже не смогу забыть!
[Припев]:
Пусть все будет так, как должно быть,
Пусть ветер свищет, и что-то говорят люди.
О главном мы не должны забыть:
Истина сойдет!
[2 куплет]:
Истина где-то в вышине,
Человек ты или нет,
Ты все не поймешь, что я имею в виду!
Мир уже не тот, свет в темноте, мир иной!
Добро пожаловать: путешествие во времени -
Туда, где нет городских джунглей,
Но где тоже есть выходные и будни,
Туда, где люди знали, ради чего жили
И знали, что свободные -
Сладкие думы окутали!
Чувствую, как растут крылья,
Как взлетаю и всё становится понятным,
Но это мгновение, это лишь сладостный миг ...
Она придет с дождем и сразу же злелить!
Я видчиваю, как со мной что-то сте не так:
Я забыл, что жизнь на вкус.
В моем сердце лед, и его растопить,
Возможно, лучший выход меня убить!
[Припев х 2]: | |
