На моєму серці залишаються шрами,
Так само, як зморшки на обличчі моєї мами!
Роки ідуть я так і не змінився!
Не йшов вперед, але й на місці не лишився…
Хто став серйозним, робота для дорослих,
А я на два сантиметри піднявся в рості!
Так просто уже не дивлюся на речі
І не втікаю з дому коли приходить вечір!
До речі! Половина тих хто був зі мною,
Забули, або повернулися спиною!
Та Бог із вами земля то кругла!
Уже з роками знаю, що любов то сука!
Міхей правий і вічна йому пам'ять!
Вона через роки несе нам знам’я!
Та всі спішать, грішать не має часу,
Щоб поділити радість на всіх і відразу!
Легше заразу прийняти у тіло,
Ніж показати почуття відкрито і сміло!
Хто на машині тепер і не вітається –
Зазнався, ось як це називається!
А я не інший не кращий і не гірший
Курю багато і далі пишу вірші!
Роками вірші мені допомагали,
Тим часом бачив люди людей міняли!
Хто почав більше вживати, хто виживати!
Друзі із роками стали ворогами!
Як вам те що кожний в душі сам?
Тільки це не визнають, бо правду не впізнають!
Колись у дитинстві все було мирно,
А тепер мало хто знає де вірно і не вірно!
Хто був вірним мені став дешевим,
Бо валютою набиває свої кишені!
Все міняється погляди та інтереси
Тепер втікають, а тоді ішли на лезо!
Тепер вбивають і словом і ударом,
Тепер чомусь так легко помирають!
І діти змінилися дико, страшно!
У їхні роки батькам я був більш вдячний!
Можливо я посивію, але тепер мрію,
Що своїм словом комусь душу зігрію!
