Коли я йшла стежиною земною
Коли я йшла стежиною земною,
У темряві не бачила зірок,
Нікого поруч не було зі мною,
І власних я лякалася думок.
Я йшла самотня і не помічала,
Як небо, прихилившись до землі,
Дивилося і мовчки співчувало
Безрадісній, покинутій мені.
І мріяла я про безхмарне небо,
Про сонце і про пісню солов’я.
Не знала я, що всі мої потреби
Завжди знав Той, Кого не знала я.
Коли ж я впала на шляху земному,
Сама піднятиь більше не змогла,
А ще далеко йти було додому,
В якому я ніколи не була.
Не знала я, що є у світі щастя
І непритворний спокій для душі,
Що десь палає вірою багаття,
Коло якого стомлені усі.
Мабуть, то був останній заклик неба,
Той голос, що до мене промовляв:
"Тепер тобі журитися не треба,
Що на хресті про тебе Я згадав."
Когда я шла по тропинке земной
Когда я шла по тропинке земной,
В темноте не видела звезд,
Никого рядом не было со мной,
И собственных я пугалась мыслей.
Я шла одинокая и не замечала,
Как небо, прислонившись к земле,
Смотрело и молча сочувствовало
Безрадостной, заброшенной мне.
И мечтала я о безоблачное небо,
О солнце и о песне соловья.
Не знала я, что все мои потребности
Всегда знал Тот, Кого не знала я.
Когда я упала на пути земной,
Сама пиднятиь больше не смогла,
А еще далеко идти было домой,
В котором я никогда не была.
Не знала я, что есть в мире счастье
И непритворний покой для души,
Что где-то горит верой костра,
Круг которого устали все.
Наверное, это был последний призыв неба,
Тот голос, что ко мне говорил:
"Теперь тебе сокрушаться не надо,
Что на кресте о тебе Я вспомнил. " When I walked the earth path
When I walked the earth's path,
In the darkness did not see the stars,
No one nearby was not with me,
And I lyakalasya own thoughts.
I was lonely and did not notice,
As the sky pryhylyvshys to the ground,
Saw and silently sympathized
Bleak, abandoned me.
And I dreamed of a cloudless sky,
About the sun and the song of the nightingale.
I did not know that all my needs
Always knew he who did not know me.
When I fell towards the earth,
Pidnyaty itself no longer able,
And it was far to go home,
Which I never was.
I did not know that there is happiness in the world
And neprytvornyy peace of mind,
What about faith burning fire,
The circle is all tired.
Perhaps it was the last call heaven
That voice that spoke to me:
"Now you do not need to worry,
With the cross of you I remember. "
When I hoses on tropynke zemnoy
When I hoses on tropynke zemnoy,
In temnote not allocate Star,
That was the number Nykoho not with me,
And sobstvennыh puhalas I thought.
I hoses Lonely and not zamechala,
As the sky pryslonyvshys for earth
Smotrelo and molcha sochuvstvovalo
Bezradostnoy, zabroshennoy me.
And I dreamed of bezoblachnoe sky
At Sun and about song solovya.
I do not know, something all the needs My
Always Confused Toth, whom I did not know.
When I fell to WAYS zemnoy,
Most pydnyaty bolshe not smohla,
And else far ydty That was the Domo,
As many as I bыla Everybody lies.
I do not know, something there in the world happiness
And neprytvornyy chambers for the soul,
Something somewhere is burning Vero Kostroma,
Circle kotorogo rose up everything.
Probably bыl This poslednyy pryzыv heaven
Toth voice, something co me said:
"Now you sokrushatsya no mercy,
What about you at Crecy I vspomnyl. " | |
