vk.com/vyacheslavdrofa
Коли інші рвуть душу, кидаючи на фон
Як з вулкана тисячолітнього - попіл струшуй.
От дивлюся зараз - які ж красиві губи,
в очах темніє і світ неважливий, як наркопритон.
Обняти я хочу, звуки навколо, руки хололи
Голос хрипкий, як старий ксилофон.
Я не з великих персон, я мрійник.
І точно не для мене писав марш Мендельсон.
Ти видихнеш дим, посміхнешся зовсім так, трішки
По тілу від того аж мурашки, погляд як в кішки.
І тут не підійдуть фрази, які колись будував як шаблон,
І думка про те, як кинув би на ліжко, а навколо терекон.
Оголошу власну анафему усім тим, хто не ти
А час? Навіщо він нам? Його вже давно забрали кити.
Зачекай ще трішки, декілька слів.
Знаєш... не пожалію про те, що тоді біля тебе я сів.