Синього неба погляд в вікно,
І я там не був, не був так давно,
Там, в небесах, де птахи з вітром танцюють
Вони, як і я, за небом сумують.
А я хочу з ними летіти в далечінь,
Навіки забути про страх і про лінь,
Про все, що я бачив, про все, що я знаю,
Закрити очі й відчути, що літаю.
Та відкриваючи очі бачу сіру стелю,
Усвідомлюю, що я не покидав оселю,
Але колись я вирвуся із цих чотирьох стін
І тоді я стану вільний, наче вітер.
Душа від тіла моя тоді звільниться
І потім я відчую сльози щастя на зіницях ,
Відправляючись в політ помахом крил трагічним –
Як хотів би я, щоб сон цей був завжди вічним.