Пір’я з неба тихо розлетілось
Даючи дорогу для дощу,
Сльози неба в хмарах притаїлись,
Повернись, я все прощу.
Осінь з літом знову посварились,
Пролилась отрута слів нажаль,
Божевілля почуттів скінчились,
Залишилась лиш печаль,
І мелодія, і мелодія.
Знову на душі нема спокою,
Знову серце згадує той час,
Де літали в хмарах ми з тобою,
Де не буде більше нас.
В холоді людей один блукаю,
Місяць вішає зірок кришталь,
В смутку ночі знов тебе шукаю,
Та знайшлася лиш печаль,
І мелодія, і мелодія.