Ой у лісі, на поляні старий батько воли пас,
По дорозі пробирався партизанський відділ наш. | (2)
По дорозі йде підвода, а на ній червоний хрест,
А з підводи чути голос: "Скоро буде мені кінець".
Санітарка там сиділа, їй на серці тяженько.
Її мужа розстріляли, серце кров'ю облилось. | (2)
Один просить, напишіть вже до моєї родини,
Другий просить, напишіть вже до моєї дівчини.
Вона пиши, він диктує: "Як ся маєш, дорога?
Я на фронті, легко ранен, скоро дома буду я". | (2)
І промовив тихе слово, повернувся легенько,
Відхиливши праву руку, душа вийшла із його.
Ой у лісі, на поляні старий батько воли пас,
По дорозі пробирався партизанський відділ наш. | (2)
Oh, in the woods, in the clearing, the old father of the ox grazed,
On the way our partisan department made its way. | (2)
On the way there is a cart, and on it a red cross,
And a voice can be heard from the lead: "I will end soon."
The nurse was sitting there, her heart heavy.
Her husband was shot, and her heart was bleeding. | (2)
One asks, write to my family,
The second asks, write to my girlfriend.
She writes, he dictates: "How are you, dear?
I'm at the front, lightly wounded, I'll be home soon. "| (2)
And he spoke a low word, and returned lightly,
Rejecting his right hand, the soul came out of him.
Oh, in the forest, in the clearing, the old father of the ox grazed,
On the way our partisan department made its way. | (2) | |
