Класичну поезію я не цитую
Лиш іноді думки свої римую.
Тобі це точно буде цікавіше,
дивлюсь на тебе, а мені - тепліше і тепліше
У нас із тобою цілий посуд
Надіюсь в нас не буде "Досить!"
гіркого зі сльозами на очах.
Я - твій маленький птах,
сиджу у клітці, але ключі в руках,
та не тікаю не злітаю,
лиш кохаю. Так! Кохаю!
У мене всі рецепти твого щастя,
черстві і злі спитають "Нащо?",
а я сміятимуся голосно і щиро, як дитя,
вони ж не знають, що ти - є сенс мого життя.
...я не пишу сюди імен,
колись такий як я простий,
зате щасливий мен
процитує ці рядки "Своїй"
як я читаю це "Моїй", моїй єдиній." Їй".