і ти лукавила зо мною!
ах, ангельські слова твої
були лиш облиском брехні!
і ти лукавила зо мною!
і нетямущому мені
затрули серце гризотою
ті ангельські слова твої…
і ти лукавила зо мною!
а ти злукавила зi мною...!
I серце бiдне рвесь у мнi.
що ти злукавила зi мою....
що ти злукавила зi мною....
неначе правдою самою,
неначе золотом, в огні
без скази чищеним, — ох, ні,
неначе правдою самою,
так в добрі і нещасні дні
я величався все тобою!
мов злотом, чищеним в огні,
неначе правдою самою.
та під пліною золотою
ховались скази мідяні,
і цвіт, розцвілий навесні,
під пишнотою золотою
крив черв'яка! ох, чи не в сні
любились щиро ми з тобою?
і серце бідне рвесь у мні,
що ти злукавила зо мною!..
1880