Молодим я був взимку
Я постарів за літо
Я став сухим і нікому несмачним
А вночі щоразу
Я сплачую мито
Тій що приходить з очами наче
Сімейне щастя
Дешевим портвейном
Залило очі чудовим принцам
Раніше вони
Мандрували по зорях
Тепер продають надію всім самогубцям
Фуги мандрів і бід
Здіймуть весь космос
Я вирвусь з полону
Я стану сильним
Я спалю усі книги
Сховаю обличчя
Займусь хрестом
На ріці Міссісіпі
У схудлих руках час як вим’я
І в пах з розгону весна ударить
Навіщо ж я дарував своє сім’я
Тій котра все ще світом править
Де ж кінцівка колишнього страху
Немає нічого – лиш повішений бусол
Перегорнуті всі колумбарії з прахом
Вени зв’язані у Гордіїв вузол