Буває що є купа ситуацій в яких немає реалізацій
В яких ми кажемо пан чи пропав самі собі, в яких ми немовби в пітьмі
Піймати би нам той промінь світла, піймати би нам чиюсь добру руку
І знати що ми не одні, що ми не одні на своєму кораблі
Забирай мене туди, не знати куди
Куди куди іти і не знати куди
Ми просто люди, ми просто кораблі
Куди несе вітер, туди і ми
Буває що ми ми немовби в ярмі, немовби якісь там раби
Ми збились з дороги, збились з шляху і не знаємо куди нам йти
Чомусь нам здається що всюди стіна, що всюди якась тюрма
Але ми знаєм що ми не одні, бо ми на своєму кораблі
Забирай мене туди, не знати куди
Куди куди іти і не знати куди
Ми просто люди, ми просто кораблі
Куди несе вітер, туди і ми
Вагу вагу вагу
Вагу вагу вагу
Вагу вагу вагу
Вагу вагу вагу
Чорне чи біле нам вибирати, на який корабель нам потрібно сідати
Куди не подивишся всюди кольори як ніби є різниця куди нам іти
Щастя чи лихо, добро чи зло мабуть це все уже вже було
Мабуть потрібно жити й знати ніколи нк потрібно нудьгувати
