[щодня відкриваєш ти очі
й ніхто не питає чи ти цього хочеш
засунь свої бажання подалі у дупу
отак і чекаєм останнього суду]
ніхто не питає чи ти
хочеш так жити далі
[так]
[кожен день боротьба]
ми йдемо по головах до місця під сонцем
[я не
не хотів]
та невже хтось питає чи хочеш чи ні
ми не маєм речей
вони мають нас
[жорсто у всі діри]
і так хотілось би заховатись та ніде
[ніде подітися]
у цій задусі немає куди вже іти
спасти мене вже ніхто не взмозі
послабити вузол, схопити повітря ковток
забери мій квиток в один кінець
забули все, чого прагнули так
натягли всі на шиї мотузки самі
залиш хоч одне - не забути себе
не забути якими хотіли ми бути