Ти прийдеш, я навіть не лаюсь
Ти у мене просиш чаю
І тепер тебе втрачати
Більш не хочу, я не хочу
Знову хлопець тебе твій образить
І мене тоді покличеш
"Ти мій друг, але не більше",
Чую я це кожен тиждень.
Бачу я розпущенне волося
Я тебе завжди впізнаю
Твій доволі рідний голос
Я у себе в сердці маю
І в обіймах теплих, дружніх
Знов твоя сльоза скотилась
Я не знаю, як зарадить
Лихо було, є та буде!
Я не можу вже без тебе,
І стою у телефону
Хочу я набрати номер,
Але руки, щось не можуть...
Бачу я розпущенне волося
Я тебе завжди впізнаю
Твій доволі рідний голос
Я у себе в сердці маю
Знов прийдеш, тебе чекав я
Знову ти попросиш чаю
І в той день нарешті сказав я
Що тебе я сильно кохаю.
Бачу усмішку я на обличчі
Ти просто мовиш: "Я це знала"
І підсунешся до мене ближче
"Я тебе давно покохала"!
І ніхто мені не потрібен
Тільки б ти була зі мною
І в мені горить бажання
Провести життя з тобою