Самотність
Безодня в моїй душі пуста безодня
І спокій не знайде вона ніде
Лиш біль і дикій вітер ночі
Отрутою наповнить мрії і думки
Самотність знов мої заплющить очі
Налиє чашу спогадів у край
І я не знаю правда де й де спокій
В хвилину туги ти мене згадай
Весь світ поринув у тенета
Тенета егоїзму, підлості і зла
Я теж попав у лапи злого звіра
У безвихідь душа моя прийшла
Я проклятий і на мені лежить прокляття
Нести всім лише тугу і печаль
Моє життя і цього вірша не варте
І смерть лиш вихід в іншу даль
Хоч кров’ю я свої умию руки
Хоч в храмі запалю усі свічки
Я лише тінь того ким був до нині
І спокій я ніколи не знайду
І знов безсонна ніч, і знов нікчемні сльози
І знову крик про поміч і про біль
І знову співрозмовник мій моя самотність
І лиш вона не може здихатись мене